— 111 — Термінографічна критика: структурні  підрозділи й термінологічне поле метамови Tetjana Oleksijivna Petrova Kharkiv National Agrarian University named after V. V. Dokuchaiev, Kharkiv region, Kharkiv district, p/o »Dokuchaievske–2«, UA – 62483 Kharkiv, t.petrova.science@gmail.com Članek  preučuje  strukturo  terminografske  kritike  kot  neodvisnega  znanstvenega   področja.  Ugotovljeno  je, da je terminografska  kritika  hierarhično  sistematizirano  področje  znanja,  ki je sestavljeno  iz (1) teorije  in zgodovine  terminografske  kritike  ter   (2) prakse  terminografske  kritike.  Terminografska  kritika  tesno  sodeluje  z  različnimi   znanostmi,  oblikuje  se na podlagi  sistema njihovega  znanja.  Modelirana  struktura  metajezika  terminološkega  polja  terminografske  kritike  priča  o oblikovanju  njegove - ga  pojmovnega  aparata.  Njeno  terminološko  polje  določajo  naslednje  ravni:  makropo - lje je terminografska kritika, organizirata  pa ga  dve  terminološki  mikropolji  – teorija, zgodovina terminografske kritike in praksa terminografske kritike, ki zapolnjujeta ustrezne  terminološko-semantične  skupine. Pojmovno jedro  terminološkega  polja   metajezika terminografske kritike tvorijo njegovi osnovni termini. The article  deals  with  the  structure  of terminographic  criticism  as an independ - ent  scientific  direction.  It  is found  that  terminographic  criticism  is a hierarchically  systematised  subject  area  which  integrates  two  sections:  1) the  theory  and  history  of terminographic  criticism,  2) the  practice  of terminographic  criticism.  Termino - graphic  criticism  closely  interacts  with  different  sciences  and  is formed  on  the  basis  of the  system of their  qualitative  knowledge.  The simulated  structure  of the  meta - language  terminological  field  of the  terminographic  critisism  proves  the  formation  of its  conceptual  apparatus.  The following  levels  define  its  terminological  field:  the  macrofield  is “the  terminographic  criticism”,  which  is organised  by two  terminologi - cal  microfields  – “the  theory  and  history  of terminographic  criticism”  and  “the  prac - tice  of terminographic  criticism”  which  constitute  correspondent  terminological  and   semantic  groups.  The conceptual  core  of the  terminological  field  of the  metalanguage   terminographic criticism is formed by its basic terms. Ključne besede: termin,  terminografska  kritika,  terminološko  polje,  makropolje,   mikropolje, terminološko-semantična skupina Key words: term,  terminographic  criticism,  terminological  field,  macrofield,  micro - field, terminological and semantic group 0 Вступ Сучасні науки формуються як поліструктурні утворення, складники якої перетинаються та взаємодіють один з одним. Наукові знання певної галузі – різнорівнева організація відомостей безлічі інших наук. 1.01 Izvirni znanstveni članek – 1.01 Original Scientific Article — 112 — Slavia Centralis 1/2021 Tetjana Oleksijivna Petrova Сьогодні, на поч. ХХІ ст., в українському й зарубіжному мовознавстві терміноодиницю термінографічна критика фактично не використовують. Натомість лише спорадично вживають терміни наукова критика, критика словників й рецензія на термінологічний словник. Це засвідчує нагальну потребу перегляду структури науки термінологічної лексикографії, з якою пов’язаний розвиток критики термінографічних видань – термінографічної критики. Витоки українського спеціального словникарства, як відомо, сягають поч. 50-х рр. ХІХ ст. (О. Покорський-Жоравко «Словничок бджільницьких термінів», 1851 р.) (Петрова 2019: 21), утім найменування термінологічна лексикографія на п оз на ч ення цьо го напр яму п о чали застосо в увати лиш е в 70-х рр. ХХ ст., до того ж сьогодні його витіснила назва термінографія. Це підтверджує активне функціювання термінологічної лексикографії, а також пошук і відбирання кращого варіанта її спеціального найменування. В Україні початок розвитку термінографічної критики як самостійного напряму відстежуємо у 20-х рр. ХХ ст., що пов’язуємо з виходом рецензій на сторінках Вісника Інституту української наукової мови ( 1 92 8, 1 9 3 0 ) на спеціальні словники й довідники. Однак сьогодні на позначення критичного аналізування термінологічних словників немає уніфікованої назви. На поч. ХХІ ст. серед напрямів лексикографії українські науковці виділяють наймо- лодшу галузь словникарства – наукову лексикографічну критику (Гордієнко 2011: 67). Білоруські мовознавці розглядають у складі слов’янської метатер- мінографії напрям наукову критику словників (Щербин 2007: 3). Польські науковці виокремлюють у структурі загальної лексикографії критику слов- ників (Piotrowski 2001: 32). Словенські дослідники визначають критику як паралельне словенській лексикографії явище, що зайняло важливе місце за останні два століття (Merše 2015: 51). Ураховуючи, що критика термінологічних словників практично виокре - милася як самостійний розділ (має власні об’єкт предмет, завдання, методи, функції і базовий жанр рецензію /Петрова 2018/) термінографії, то пропону - ємо на позначення розділу термінографії, що вивчає особливості конкретних термінологічних словників, форми та способи лексикографічного репрезен- тування термінологічного матеріалу, запровадити й використовувати спеці- альне найменування термінографічна критика. Мета статті – детально вивчити структуру наукового напряму терміно- графічної критики, виділити її складники; висвітлити теоретичні аспекти розуміння поняття «метамова»; змоделювати термінологічне поле метамови термінографічної критики. 1 Метамова науки: теоретичні аспекти Питання метамови науки є надзвичайно важливим і складним, потребує все - бічного дослідження. Від точності окреслення змісту спеціального поняття й відповідного його найменування, а також розпізнаваності залежать якість і цінність виконаного наукового дослідження, його адекватне й зацікавлене сприйняття науковою спільнотою. — 113 — Термінографічна критика: структурні підрозділи й термінологічне поле … Другу пол. ХХ – поч. ХХІ ст. можна назвати «метаперіодом», оскільки впродовж зазначеного періоду в різних наукових галузях досить активно використовують терміноутворення з елементом мета-, що означає, як відомо, «через», «після», порівн.: метабазис, метагенез, металогіка, метатезис, метатеорія, метафізика та ін. Т ерміноодиниці із зазначеним афіксом спо - чатку з’явилися в метамові точних наук. Поняттєво-термінологічний апарат лінгвістичних наук теж розбудовується через активізування цього компо- нента, напр.: метакомунікація, металінгвістика, метамова, метапоетика, метатекст, метафраза та ін. Дослідження метамови термінографічної критики є нагальним, оскільки наявність відповідної метамови стане свідченням високого рівня розвит- ку й еволюції цієї галузі спеціального знання. Тому визначення поняття метамова термінографічної критики є необхідним для подальшого ним оперування. Сучасна українська лінгвістика пояснює поняття «метамова» як мову наукового або філософського дослідження, що розглядає іншу мову; «мова» ін- шого порядку, особлива семіологічна система, уживана в тому разі, коли мова постає як мова-об’єкт дослідження, як об’єкт аналізу; штучна мова, що утверджує іншу мову, слугує для опису мови як об’єкт дослідження (Загнітко 2012: 176). Зарубіжна лінгвістика також визначає метамову як мову «другого порядку», тобто таку мову, що описує мову-об’єкт, власне об’єктом якої є зміст і вира- ження іншої мови (Ахманова 2001: 3). Отже, метамова є винятковим утво- ренням, феноменом. Метамова – форма кодових знаків, що репрезентують наукові знання певної галузі. Як корелятив до поняття «метамова» розглядаємо поняття «метатекст», який кваліфікуємо як текст про текст. Від часу виникнення, з другої пол. ХХ ст., до сьогодні аналізоване поняття є доволі дискусійним, спричиняє численні наукові обговорення й існування різних підходів до його осмис- лення (А. Потебня, Р. Якобсон, М. Бахтин, Ю. Лотман та ін.). Наприклад, розмірковуючи над терміном метатекст, Анна Вежбицька стверджує, що практично в кожному тексті існує метатекст, порівн.: «Метатекстові нитки можуть виконувати найрізноманітніші функції. Вони пояснюють «семантич- ний візерунок» основного тексту, з’єднують різні його елементи, підсилюють, скріплюють» (Вежбицкая 1978: 421). Спираючись на таке потрактування, в аспекті досліджуваного питання поняття «метатекст» розуміємо як спеці- альний текст – текст рецензії, – написаний про термінологічний словник метамовою термінографічної критики, із чіткою композицією. Відповідно, текст публікації оцінювального характеру (рецензії) уважаємо метатекстом і репрезентантом критичного дискурсу. Отже, метамова зреалізовується в метатексті певного дискурсу. Найменшою одиницею метатексту / метамови вважаємо метаодиницю. Учені пояснюють терміни як (а) слова (словосполучення) метамови науки і її розділів, а також (б) слова, що позначають спеціальні реалії галузей конкретної практичної діяльності людини (Баранов 2003: 89). Отже, опорні терміни певної науки – це метаодиниці, що через відповідні метапоняття — 114 — Slavia Centralis 1/2021 Tetjana Oleksijivna Petrova репрезентують її метамову як метасистему. Метасистему при цьому розу- міємо як чітко побудовану єдність метапонять формалізованої мови. Системність спеціальної мови відображає системність її поняттєвого поля. Система понять значно чіткіша, ніж система термінів. Терміни, на відміну від загальновживаних слів, належать до термінологічного поля. В українській та зарубіжній науковій літературі існує низка праць, що присвячені вивченню семантичних полів у термінології, при цьому функці- юють такі поняття: «поле», «семантичне поле», «лексико-семантичне поле», «спеціальне поле», «термінополе», «термінологічне поле» та ін. Термінологіч- не поле – «уніфікована за системними основами багаторівнева класифікаційна структура, що об’єднує терміни сфери однорідної професійної діяльності» (Морозова 2004: 97). Термінологічне поле науки за своєю суттю є її макрополем, яке форму- ють його мікрополя, що відповідно наповнюють терміно-семантичні гру- пи. Уважаємо за необхідне розрізняти використання поширеного терміна лексико-семантична група лише стосовно опису структури загальномовної лексики, а для термінологічної системи певної науки – терміно-семантична група. Однойменне поняття розуміємо як сукупність спеціальних одиниць, пов’язаних певними семантико-парадигматичними відношеннями й об’єдна- них спільною семантичною ознакою. Моделювання термінологічного поля метамови термінографічної критики потребує уявлення й розуміння специфіки структурування її наукових знань, тобто врахування ієрархічного упорядкування можливих її підрозділів. 2 Структура термінографічної критики як самостійного наукового напряму, її зв’язок з іншими науками У сучасних наукових студіях спостерігаємо розрізнення теоретичних, істо- ричних і практичних напрямів термінографії. Беручи до уваги цю тенденцію, а також наявність опозиції лексикографія і металексикографія, терміногра- фія і метатермінографія (Казимирова 2017: 216), пропонуємо запровадити терміноодиницю теорія термінографічної критики на позначення підрозділу термінографічної критики, що займатиметься розробленням методології і принципів (алгоритму) оцінювання термінологічних словників. Невідділь- ною частиною теорії є історія термінографічної критики. Вони функціюють у тісній взаємодії, формуючи теорію розвитку цієї науки. Звісно, теоретичні засади такої діяльності гіпотетично повинні бути узгоджені з головними по- ложеннями метатермінографії задля створення інваріантної моделі якісного фахового словника. На позначення практичної діяльності з експертування термінологічних словників щодо їхньої відповідності розроблюваним мо - делям певного типу, необхідно ввести до наукового обігу терміноодиницю практика термінографічної критики. Генетично термінографічна критика пов’язана з іншими розділами термі- нографії – метатермінографією, тобто теоретичною термінографією (теорія та історія термінографії), та практичною термінографією (створення словників) (див. рис. 1). — 115 — Термінографічна критика: структурні підрозділи й термінологічне поле … Термінографія Метатермінографія (теоретична термінографія) Практична  термінографія Термінографічна критика Теорія  термінографії Історія  термінографії Укладання  словників Теорія,  історія термі- нографічної критики Практика терміно- графічної  критики Рис. 1. Ієрархічно-структурна система термінографії та її розділу термінографічної критики Отже, усі складники термінографії тісно взаємопов’язані між собою, забез- печують цілісність науки та її функціювання. Аналіз особливостей струк- тури термінографічної критики як галузі знань, схематичне її зображення дають змогу стверджувати, що вона ієрархічно систематизована, інтегрує два підрозділи. Науковий напрям термінографічної критики вибудовує зв’язки з низкою різних наук, з якими взаємодіє та перетинається, це, зокрема: термінографія, термінознавство, мовознавство, лінгвоаксіологія, лінгвістична експертологія, наукова комунікація, джерелознавство та ін. Зв’язок термінографії з термінографічною критикою надзвичайно тіс- ний, оскільки остання вийшла з її лона, відповідно вони мають споріднене теоретичне підґрунтя. Так, якщо термінографія вивчає принципи й методи упорядкування термінів за допомогою словників, тобто опису терміноло- гічної лексики як терміносистеми, то термінографічна критика діагностує словники на відповідність цим принципам та методам репрезентування в них терміноодиниць галузі як поняттєвої єдності. Критика термінографічних видань повністю орієнтується на вироблені сучасним термінознавством тенд енції . Під час о ціню валь н о го в ив ч ення спеціального словника увага критиків повинна бути сфокусована на таких аспектах: 1) надавання переваги терміноодиницям питомого походження; 2) використання національних ресурсів під час термінотворення; 3) пошук кращої форми з урахуванням норми в термінології; 4) відстеження точності дефініювання терміна; 5) упорядкування термінів як термінологічної сис- теми. Термінографічна критика спирається на напрацювання різних наукових розділів мовознавства. Наприклад, якщо тип термінологічного словника перекладний, то його експертування необхідно здійснювати за такими векторами: акцентологія – аналізування інформації щодо нормативності на- голошування одиниць; фонетика – відстеження правильності фонетичного відтворення терміна; морфологія – визначення правильності граматичної характеристики терміноодиниць; етимологія – установлення достовірності — 116 — Slavia Centralis 1/2021 Tetjana Oleksijivna Petrova відомостей про походження, а також указівки на наявні омонімію, синонімію, антонімію, полісемію, паронімію чи гіперо-гіпонімію. Оцінювальний підхід до аналізування словників, з’ясування його цінності зумовлені впливом основних постулатів лінгвоаксіології (розділу лінгвофі- лософії), що набула широкої популярності й глобального виміру в ХХ ст. (ЕСУ 2001: 308–310). Як наслідок експертування словників відбувається через призму категорії оцінки (див. про це: Космеда 2000), в основу критичного ді - агностування термінографічних видань покладено критерії оцінки концепції словника, кількості і якості інформації у словнику, установлення наукової цінності словника тощо (Петрова 2018: 211–212). Критичне аналізування фахового словника й лінгвістичне експертування є сучасними рівнозначними практиками оцінювання спеціальних текстів. Ці практики, як видається, не можуть мати жодних взаємозв’язків, але їх об’єд- нують такі чинники: 1) термінологічний словник як довідкове видання, що є інструментом розв’язання конфліктної ситуації і об’єктом різнорівневого експертування; 2) прийоми / методи аналізування, тобто оцінювання загальної композиції текстів на відповідність вимогам до праць такого типу, досліджен- ня якості їхніх компонентів, установлення достовірності інформації в них; 3) офіційність і публічність підсумку вивчення якості праць – рецензії на тер- мінологічний словник та лінгвістичної експертизи, що є вторинними текстами. Важливу роль у поширенні наукової інформації, отриманої внаслідок критичного експертування термінологічних словників, відіграє наукова кому- нікація. Так, фахове спілкування стосовно якості словників може відбуватися не лише в ході конференцій, під час роботи певної її секції, а передусім через опубліковані рецензії – статті критичного змісту. Наукова комунікація щодо словника може розгорнутися на сторінках фахових журналів та набути ха- рактеру діалогу, дискусії чи полеміки. Важливість публічного наукового об- говорення недоліків у репрезентуванні певних параметрів словника полягає в потенційній можливості пошуку його інваріантної моделі (Петрова 2019). Критика спеціальних словників також спирається на напрацювання дже- релознавства стосовно способів і методів вивчення джерел. В основі аналізу - вання термінологічного словника «віддзеркалюється» методика дослідження джерел: 1) зовнішня критика джерела (час і місце його створення; мотиви та обставини створення джерела; праці, на ґрунті яких сформоване джерело); 2) внутрішня критика джерела (витлумачення змісту джерела, установлення його фактичної цінності, орієнтування автора на питому українську / запози- чену лексику, відстеження ієрархічної організації понять тощо); 3) визначення ступеня достовірності зібраного матеріалу; 4) виявлення ступеня інформа- тивності й можливостей джерела (Казимирова 2014: 267). Викладене вище дає змогу зробити висновок, що термінографічна кри- тика є комплексною наукою, що займається теорією, історією і практикою експертування словників, формується на основі врахування системи якісних знань різноманітних наук. Відповідно, метамова термінографічної критики є неоднорідною, її створюють терміни перерахованих наук, що мають спорід - нену теоретичну основу. Однак метамова критики термінографічних видань має власні терміноодиниці й відповідні поняття. — 117 — Термінографічна критика: структурні підрозділи й термінологічне поле … 3 Метамова термінографічної критики: термінологічне поле Метамова термінографічної критики на сьогодні, на жаль, не має лексико- графічного опису. Це визначає нагальну потребу окреслення її меж, необхід- ність опису, а відповідно, її кодифікування й уніфікування. «Урегульована та узгоджена термінологія має важливе значення для ефективної комунікації серед професіоналів» (Karer 2015: 22). Термінографічна критика – це спеціальний науковий напрям, що має власний об’єкт опису – термінологічний словник, для оцінювання якого потрібен спеціальний інструментарій – поняттєво-термінологічний апарат. Аналіз теоретичної літератури й практичних досліджень стосовно кри- тичного аналізування фахових словників дав змогу відстежити терміни та їхні поняття, що створюють термінологічне поле термінографічної критики. Значна кількість термінодиниць досліджуваного напряму, як з’ясувалося, ретермінологізована з різних наук: термінографії, термінознавства, мовоз- навства, лінгвоаксіології, лінгвістичної експертології, наукової комунікації, джерелознавства та ін. Терміни названих галузей знань, потрапляючи до термінологічного поля термінографічної критики, стають залежними від нього, їхні поняття довантажуються спеціальним значенням для передавання професійної інформації, відбувається переважно розширення спеціального значення термінів. Для репрезентування термінологічного поля метамови термінографічної критики необхідно вибудувати її терміни в певну систему. Поняттєво-термі- нологічний апарат аналізованого наукового напряму критики можна схарак- теризувати як самостійну систему, що має багаторівневу структуру. Урахування розробленої структури науки термінографічної критики дає змогу виділити такі рівні її термінополя: макрополе – «термінографічна критика», його формують два термінологічних мікрополя – «теорія, істо- рія термінографічної критики» і «практика термінографічної критики». Виокремлені мікрополя наповнюють відповідні терміно-семантичні групи (далі – ТСГ). Кожну ТСГ створює сукупність термінологічних одиниць, що пов’язані парадигматичними, синтагматичними відношеннями й об’єднані спільною семантичною ознакою. Теорія, історія термінографічної критики – це підрозділ термінографічної критики, що займається формуванням теоретичних основ і принципів екс - пертування термінологічних словників з урахуванням досвіду діяльності. У термінологічному мікрополі «теорія, історія термінографічної критики» виділяємо сім ТСГ груп: 1) «жанрові форми рецензії на термінологічний слов - ник» (одноосібні рецензії, колективні рецензії; мінірецензії /рецензія-репліка, рецензія-анотація/, стислі рецензії /рецензія-відгук/, й розгорнуті рецензії /рецензія-стаття аналітичного характеру/, полірецензія, монорецензія); 2) «композиція рецензії на термінологічний словник, її компоненти» (інва- ріантна модель композиції рецензії на термінологічний словник, композиція рецензії на термінологічний словник, компоненти композиції рецензії /заго- ловок, вступ, основна частина, висновки/, субкомпоненти її певного ком- понента); 3) «термінологічні словники, їхня типологія» (галузеві словники, — 118 — Slavia Centralis 1/2021 Tetjana Oleksijivna Petrova вузькогалузеві словники, багатогалузеві словники, дефінітивні словники, дефінітивно-перекладні словники, перекладні словники, електронні словники, паперові словники, енциклопедичні); 4) «параметри інваріантної моделі термі - нологічного словника» (магаструктура словника, макроструктура словника /передмова, інструкція з користування, додатковий матеріал, джерела, ре- єстр словника/, мікроструктура словника, або терміностаття /заголовний термін, варіанти терміна, початкова форма заголовного терміна, ремарка, етимологічна довідка, дефініція, полісемія, синонімія, гіперо-гіпонімія, ан- тонімія/); 5) «алгоритм поетапного оцінювання термінологічного словника» (аналіз мегаструктурних частин словника на відповідність принципам їхньої побудови, експертизування реєстрових терміноодиниць щодо відповідно- сті вимогам до термінів, аналіз мікроструктури словника за критерієм ефективності репрезентування інформації, оцінювання мікроструктурних параметрів словника за критерієм якості їхнього подання); 6) «критерії оці- нювання параметрів термінологічного словника» (критерій оцінки концепції словника, критерій оцінки кількості інформації у виданні, критерій оцінки якості інформації у словнику, критерій оцінки ефективності репрезенту- вання інформації у спеціальному виданні, критерій установлення наукової цінності словника, критерій відповідності словника запитам користувачів, критерій наслідування лексикографічних традицій); 7) «науки» (лінгвоаксіо- логія, джерелознавство, лінгвістична експертологія, лексикографія, мовоз- навство, наукова комунікація, термінографія, термінознавство) (див. рис. 2). Практика термінографічної критики – підрозділ термінографічної крити- ки, що займається оцінюванням термінологічних словників, відстеженням і систематизуванням недоліків стосовно репрезентування їхніх параметрів, створенням і опублікуванням рецензій на термінографічні видання з метою контролю їхньої якості. Термінологічне мікрополе «практика термінографічної критики» містить такі сім ТСГ: 1) «виконавець термінологічної рецензії» (критик терміноло- гічного словника, рецензент-термінограф, рецензент-мовознавець, рецен- зент-фахівець); 2) «рецензія на термінологічний словник» ( постпублікаційна рецензія, критична стаття, дискусія, полеміка, негативна / позитивна рецензія); 3) «процеси, дії» (рецензування термінологічного словника, екс- пертування якості параметрів термінологічного словника, оцінювання ефек- тивності репрезентування інформації у спеціальному виданні, нормування термінології, кодифікування термінів); 4) «термінологічні словники, їхня типологія» (галузеві словники, вузькогалузеві словники, багатогалузеві слов- ники, дефінітивні словники, дефінітивно-перекладні словники, перекладні словники, електронні словники, паперові словники, енциклопедичні); 5) «тер- мін як складник терміносистеми» (термін, термінологія, терміносистема, термінологічне поняття, варіант терміна, питомий термін, чужомовний термін, синонімний термін, антонімний термін, родовий термін, видовий термін); 6) «алгоритм поетапного оцінювання термінологічного словника» (аналіз мегаструктурних частин словника на відповідність принципам їхньої побудови, експертизування реєстрових терміноодиниць щодо відповідно- сті вимогам до термінів, аналіз мікроструктури словника за критерієм — 119 — Термінографічна критика: структурні підрозділи й термінологічне поле … ефективності репрезентування інформації, оцінювання мікроструктурних параметрів словника за критерієм якості їхнього подання); 7) «журнали, у яких публікують рецензії на термінологічні словники» (наукові журнали академічного рівня, наукові журнали неакадемічного /науково-популярного/ рівня, паперові наукові журнали, електронні наукові журнали) (див. рис. 2). Макрополе Мікрополя Терміно-семантичні групи Композиція рецензії на термінологічний  словник, її компоненти Жанрові форми рецензії на  термінологічний словник Термінологічні словники, їхня  типологія Праметри інваріантної моделі  термінологічного словника Алгоритм поетапного оцінювання  термінологічного словника Критерії оцінювання параметрів  термінологічного словника Науки Виконавець термінологічної рецензії Процеси, дії Термін як складник терміносистеми Алгоритм поетапного оцінювання  термінологічного словника Критерії оцінювання параметрів  термінологічного словника Журнали, у яких публікують рецензії  на термінологічні словники Рецензія на термінологічний словник  Термінологічні словники, їхня  типологія Термінографічна критика Практика  термінографічної  критики Теорія, історія  термінографічної  критики Рис. 2. Структура термінополя метамови термінографічної критики — 120 — Slavia Centralis 1/2021 Tetjana Oleksijivna Petrova Спільними для аналізованих термінологічних мікрополів галузі, як ба - чимо, є такі ТСГ: «термінологічні словники, їхня типологія», «алгоритм поетапного оцінювання термінологічного словника», «критерії оцінювання параметрів термінологічного словника». Повторюваність цих груп у мікро- полях «теорія, історія термінографічної критики» й «практика терміногра- фічної критики» зумовлена метою та об’єктом термінографічної критики, а головно єдністю її теорії і практики. Термінологія досліджуваної метамови має системно-польовий характер. Поняттєве ядро термінополя метамови термінографічної критики форму- ють базові поняття саме повторюваних (названих вище) ТСГ. Терміноодиниці на периферії більш активно взаємодіють з іншими термінополями суміжних наук. Розглядувана термінологія не вичерпується названими ТСГ, але вони основні й охоплюють найуживаніші терміни, що формують термінополе «термінографічна критика». Аналізована терміносистема, зрозуміло, не є закритою, вона постійно взаємодіє з іншими науками й гіпотетично може розбудовуватися новими термінами й відповідними поняттями. 4 Висновки Термінографічна критика є самостійним науковим напрямом з тривалою історією (від 20-х рр. ХХ ст.), теоретичними напрацюваннями й практичною діяльністю. Ця ієрархічно структурована галузь наукових знань об’єднує два підрозділи: 1) теорія, історія термінографічної критики, що займається виробленням теоретичних засад і принципів експертування термінологічних словників з урахуванням досвіду діяльності; 2) практика термінографічної критики, у межах якої здійснюють експертування термінологічних словників, виявляють і систематизують відхилення щодо репрезентування їхніх пара- метрів, створюють і публікують результати рецензування термінографічних видань з метою контролю їхньої якості. Метамова термінографічної критики утворюється на основі якісних знань суміжних наук, що мають споріднене теоретичне підґрунтя. Структурно термінополе метамови термінографічної критики охоплюють такі рівні: макрополе – «термінографічна критика», його організовують два терміно- логічні мікрополя – «теорія, історія термінографічної критики» і «практика термінографічної критики». Виділені мікрополя наповнюють, відповідно, по сім терміно-семантичних груп. Термінополе метамови аналізованої науки вирізняє ядро базових понять, що окреслюють такі ТСГ: «термінологічні словники, їхня типологія», «алгоритм поетапного оцінювання терміно - логічного словника», «критерії оцінювання параметрів термінологічного словника». Змодельована структура термінополя метамови термінографічної критики засвідчує сформованість її поняттєвого апарату. Її внутрішній устрій організований за зразком класичних наук, у яких теорія, історія та практика взаємодіють в усталеному порядку. Перспективним є вивчення походження, структури, способів творення тер - мінів метамови термінографічної критики, а також дослідження системних — 121 — Термінографічна критика: структурні підрозділи й термінологічне поле … (парадигматичних, синтагматичних та епідигматичних) відношень у термі- нології цього наукового напряму. ЛІТЕРАТУРА Ольга Сергеевна АХМАНОВА, 2010: Словарь лингвистических терминов. 5-е изд. Москва: Книжный дом «Либриком». Анатолий Николаевич БАРАНОВ, 2003: Введение в прикладную лингвистику. 2-е изд., испр. Москва: Едиторила УРСС. Анна ВЕЖБИЦКАЯ, 1978: Метатекст в тексте. Новое в зарубежной лингвистике VIII: Лингвистика текста, 402–421. Наталія ГОРДІЄНКО, 2011: Сучасна лексикографія як об’єкт лінгвістики. Українська мова 3, 67–73. Анатолій ЗАГНІТКО, 2012: Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни. До- нецьк: ДонНУ . 2. Ірина Андріївна КАЗИМИРОВА, 2017: Актуальні проблеми сучасної лінгвотерміно - графії. Термінологічний вісник 4, 214–226. Ірина КАЗИМИРОВА, 2014: Історична термінографія в контексті лінгвістичного джерелознавства. Мова і культура 17/ІІ, 265–271. Тетяна КОСМЕДА, 2000: Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і роз- виток категорії оцінки. Львів: Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка. Лидия Александровна МОРОЗОВА, 2004: Терминознание: Основы и методы. Москва: ГНО «Прометей» МПГУ . ЕСУ, 2001 = Енциклопедія сучасної України . Т. 1: «А». Гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жу- ковський, М.Г. Железняк та ін.; Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України. Київ. Тетяна Олексіївна ПЕТРОВА, 2018: Українська термінографічна критика: від витоків до сучасності. Науковий вісник Нац. ун-ту біоресурсів і природокористування України. Серія: Філологічні науки 292, 208–217. Тетяна ПЕТРОВА, 2019: Рецензія на термінологічний словник: експертиза, професій- ний діалог і наукова дискусія. Лiнгвiстичнi студiї 38, 84–88. Вячеслав Константинович ЩЕРБИН, 2007: Вклад О.Н. Трубачева в развитие научной критики словарей. Вопросы языкознания 5, 3–21. Majda MERŠE, 2015: Slovensko slovaropisje in kritika. Slavia Centralis 8/1, 51–74. Tadeusz PIOTROWSKI, 2001: Zrozumieć leksykografię. Warszawa: Wydawnictwo PWN. Mojca ŽAGAR KARER, 2015: Terminologišče – kraj, kjer terminolog išče. Slavia Centralis 8/1, 22–33. TERMINOGRAFSKA KRITIKA: STRUKTURNI RAZDELKI IN TERMINOLOŠKO POLJE METAJEZIKA Terminografska kritika je znanost, ki proučuje značilnosti terminoloških slovarjev, oblike in metode leksikografske reprezentacije terminološkega gradiva. Terminografska kritika je neodvisno znanstveno področje z dolgo zgodovino (od dvajsetih let 20. stoletja), s teoretičnimi osnovami in praktičnimi dejavnostmi. — 122 — Slavia Centralis 1/2021 Tetjana Oleksijivna Petrova To hierarhično strukturirano področje znanstvenega znanja združuje dva razdelka: (1) teorija, zgodovina terminografske kritike, ki se ukvarja z razvojem principov pregleda terminoloških slovarjev ob upoštevanju izkušenj; (2) praksa terminografske kritike, v okviru katere se pre- gledujejo terminološki slovarji, prepoznavajo in sistematizirajo se odstopanja v predstavitvi njihovih parametrov, ustvarjajo in objavljajo se rezultati pregleda terminografskih publikacij z namenom nadzora njihove kakovosti. Metajezik terminografske kritike se oblikuje na podlagi znanja sorodnih znanosti, ki imajo povezano teoretsko podlago. Strukturno terminološko polje metajezika terminografske kritike zajema naslednje ravni: makropolje – terminografska kritika, organizirata pa ga dve terminološki mikropolji – teorija, zgodovina terminografske kritike in praksa terminografske kritike. Izbrani mikropolji zapolnjujeta ustrezne terminološko-semantične skupine, od katerih vsaka ustvari nabor terminoloških enot, ki jih povezujejo paradigmatični in sintagmatični odnosi ter jih združuje skupna semantična značilnost. Terminološko polje metajezika analizirane znanosti razlikuje jedro osnovnih pojmov, ki opredeljujejo naslednje terminološko-semantične skupine: terminološki slovarji, njihova tipologija; algoritem postopnega ocenjevanja terminološkega slovarja; kriteriji ocenjevanja parametrov terminološkega slovarja. Modelirana struktura terminološkega polja metajezika terminografske kritike priča o oblikovanju njegovega pojmovnega aparata. Njena notranja zasnova je organizirana po vzoru klasičnih znanosti, v katerih teorija, zgodovina in praksa sodelujejo v ustaljenem vrstnem redu.